Розробка соціологічних тестів: (само)дебрифінг методологічної ретельності
24/08/18 10:35 Относится к категории: Теория социального измерения | Шкалирование | Методология социологических исследований
Термін «дебрифінг» вперше почав застосовуватися в армії сполучних штатів для позначення отримання інформації від пілота або солдата після виконання місії, а також його інструктування щодо того яку інформацію він може оприлюднити. Даний термін був запозичений дослідниками якісного профілю для позначення детального аналізу проведеного дослідження з метою уникнення двох видів зміщень, які можуть виникнути в процесі якісного дослідження. Перший пов’язаний з впливом дослідника на учасників дослідження або ключових інформантів, другий – з впливом учасників дослідження або ключових інформантів на дослідника. Перший різновид має місце в тих випадках, коли дослідник створює загрозу або неадекватно себе позиціонує в певних соціальних або інституційних взаємостосунках, що в подальшому веде до спротиву з боку учасників дослідження. Що стосується другого різновиду, то він має місце в ситуаціях, коли дослідник надмірно зближається з досліджуваною групою. Наприклад, стає повноцінним учасником досліджуваних процесів на противагу ролі периферійного інсайдера, який користується прийнятною аналітичною перспективою та не приймає активної участі в діяльності відповідної групи.
З огляду на це при проведенні якісного дослідження особливо гостро встає необхідність забезпечення систематичної рефлексивності дослідника, яка є засобом зменшення перелічених загроз. Така рефлексивність досягається завдяки дебрифінгу, метою якого є визначення та відображення того, в якому ступені зміщення потенційно можуть вплинути на різні аспекти дослідження (формулювання дослідницьких питань, впровадження процедур збору даних, використання аналітичних процедур), як зміщення змінювалися в процесі дослідження в цілому та в окремих інтерв’ю зокрема, а також як вони вплинули на інтерпретацію отриманих результатів. Крім цього дебрифінг надає можливість оцінити ініціальні припущення дослідника.
Незважаючи на те, що термін «дебрифінг» не використовується в межах парадигми кількісних досліджень, ми вважаємо, що він володіє суттєвим методологічним потенціалом у відповідному науковому контексті. В цій статті ми застосуємо його щодо розробки соціологічних тестів.
В практиці кількісних досліджень накопичений дуже великий досвід розробки комплексних вимірювальних інструментів, який охоплює такі аспекти як формулювання та відбір індикаторів, проведення пілотажних досліджень, формування вибірок стандартизації, використання методів статистичного аналізу тощо. Однак з точки зору припущень прагматичного підходу до соціологічного вимірювання будь-яка з частин цього досвіду повинна пройти як концептуальну, так і методичну перевірку, перш ніж отримати схвальну оцінку. Ті практики, що вже мають статус рутинних в межах кількісної парадигми, не обов’язково ведуть до розробки валідних соціологічних тестів. Це пов’язано перш за все з тим, що часто вони сприймають некритично та наділяються технологічним статусом – ніби їх правильне застосування саме по собі веде до необхідних результатів.
Ми ж вважаємо, що розробка соціологічних тестів не може бути зведена до технологічного рівня й, відповідно, в кожному конкретному випадку потребує концептуальної та методологічної рефлексії соціологічного (а не математичного) характеру, яка лише в разі її успіху веде до релевантності виконуваних дослідником дій.
Тут, з урахуванням набутого досвіду розробки соціологічних тестів, ми хочемо акцентувати увагу на ряді процедур та технік, які допоможуть спрямувати наукову активність в межах кількісного етапу дослідження у правильне методологічне русло. Їх правильне застосування передбачає постійну методологічну ретельність науковця. З огляду на це, далі ми будемо вести мову про (само)дебрифінг методологічної ретельності, що спрямований на ряд принципових аспектів розробки соціологічних тестів.
Використовуючи термін «(само)дебрифінг» ми хочемо підкреслити той факт, що дослідник може здійснювати як самоконтроль своєї методологічної та методичної активності шляхом постійної уваги до найбільш принципових питань, які стосуються виконуваної роботи, так і звертатися до колег з метою їх спільного обговорення. Очевидно, що другий варіант є більш прийнятним. Втім він може бути реалізований лише у випадках, коли існують об’єктивні умови його втілення.
(Само)дебрифінг методологічної ретельності щодо соціологічного тестування полягає в цілісному баченні процесу вимірювання, а також постійній увазі в цьому контексті до застосовування дослідницьких технік/методів/стратегій. Останнє передбачає увагу дослідника до конкуруючих пояснень, розбудови номологічної мережі, збільшення інформаційного потенціалу методичних досліджень, а також орієнтацію не лише на перевірку статистичних гіпотез, а й на пошуковий аналіз даних.
Далі буде…
Незважаючи на те, що термін «дебрифінг» не використовується в межах парадигми кількісних досліджень, ми вважаємо, що він володіє суттєвим методологічним потенціалом у відповідному науковому контексті. В цій статті ми застосуємо його щодо розробки соціологічних тестів.
В практиці кількісних досліджень накопичений дуже великий досвід розробки комплексних вимірювальних інструментів, який охоплює такі аспекти як формулювання та відбір індикаторів, проведення пілотажних досліджень, формування вибірок стандартизації, використання методів статистичного аналізу тощо. Однак з точки зору припущень прагматичного підходу до соціологічного вимірювання будь-яка з частин цього досвіду повинна пройти як концептуальну, так і методичну перевірку, перш ніж отримати схвальну оцінку. Ті практики, що вже мають статус рутинних в межах кількісної парадигми, не обов’язково ведуть до розробки валідних соціологічних тестів. Це пов’язано перш за все з тим, що часто вони сприймають некритично та наділяються технологічним статусом – ніби їх правильне застосування саме по собі веде до необхідних результатів.
Ми ж вважаємо, що розробка соціологічних тестів не може бути зведена до технологічного рівня й, відповідно, в кожному конкретному випадку потребує концептуальної та методологічної рефлексії соціологічного (а не математичного) характеру, яка лише в разі її успіху веде до релевантності виконуваних дослідником дій.
Тут, з урахуванням набутого досвіду розробки соціологічних тестів, ми хочемо акцентувати увагу на ряді процедур та технік, які допоможуть спрямувати наукову активність в межах кількісного етапу дослідження у правильне методологічне русло. Їх правильне застосування передбачає постійну методологічну ретельність науковця. З огляду на це, далі ми будемо вести мову про (само)дебрифінг методологічної ретельності, що спрямований на ряд принципових аспектів розробки соціологічних тестів.
Використовуючи термін «(само)дебрифінг» ми хочемо підкреслити той факт, що дослідник може здійснювати як самоконтроль своєї методологічної та методичної активності шляхом постійної уваги до найбільш принципових питань, які стосуються виконуваної роботи, так і звертатися до колег з метою їх спільного обговорення. Очевидно, що другий варіант є більш прийнятним. Втім він може бути реалізований лише у випадках, коли існують об’єктивні умови його втілення.
(Само)дебрифінг методологічної ретельності щодо соціологічного тестування полягає в цілісному баченні процесу вимірювання, а також постійній увазі в цьому контексті до застосовування дослідницьких технік/методів/стратегій. Останнє передбачає увагу дослідника до конкуруючих пояснень, розбудови номологічної мережі, збільшення інформаційного потенціалу методичних досліджень, а також орієнтацію не лише на перевірку статистичних гіпотез, а й на пошуковий аналіз даних.
Далі буде…
blog comments powered by Disqus